МИСТЕЦТВО

Народне мистецтво України — це пласт української культури, пов'язаний з відтворенням світосприйняття українського народу, його психології, етичних настанов і естетичних прагнень, що охоплює всі види народної творчості, традиційно притаманні Україні: музику, танці,пісні, фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, що

розвиваються, як єдиний комплекс, і органічно входять у життя народу протягом усієї його історії.

Українське мистецтво доби готики.

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми. Живописці створювали фрески й вівтарні композиції, але найяскравіше готична живопис втілилась у вітражах, які заповнювали величезні отвори стрілчастих вікон та круглихокон-роз, а верхньому поверсі капел.

Українське мистецтво доби ренесансу.

Період останньої чверті XVI — перша половина XVII ст. називаюється добою Ренесансу або Відродження. В цілому для архітектури, образотворчого мистецтва доби Ренесансу в Україні є характерним поширення архітектурних, мистецьких форм італійського, Північного Ренесансу, сприйняття нових надбань європейського мистецтва та їх синтез з традиціями мистецтва Київської Русі та українського народного мистецтва. Нові художні засоби, прийоми були не самоціллю, а засобом для втілення в архітектурних, спорудах, мистецьких образах гуманістичних ідеалів. Художня культура Ренесансу України стала основою для неповторного українського бароко. В добу Ренесансу українська культура в полемічних творах, витворах мистецтва втілила національні духовні цінності, національну ідею і духовно підготувала, створила ту суспільну атмосферу, в якій розгорнулась національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, яка завершилась відновленням Української держави.

Українське мистецтво доби бароко.

Період другої половини 17 — 18 століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське бароко».

Сучасне українське мистецтво.

Сучасне українське мистецтво у своїй ширині й глибині репрезентоване багатьома мистецькими гуртами. Ці гурти, хоч ідуть різними мистецькими шляхами, прямують до одної мети: прагнуть знайти пластичний вислів українського мистецтва, по­глибити його формальні цінності і внести їх у скарбницю сві­тового мистецтва.

Види українського мистецтва:

-Живопис

-Графіка

-Скульптура

-Каліграфія

-Театр

-Музика

-Кіно

-Художня література

-Декоративне мистецтво

-Хореографія, танець

-Кіномистецтво

-Фотомистецтво

-Телебачення

-Естрадно-циркове мистецтво

-Україське народне мистецтво.

Сучасне українське мистецтво нерозривно звязане з західно — європейським мистецтвом шляхами свого розвитку і метою своєї рації. Українське мистецтво через полі­тичне положення українського народу дещо запізнилося в своїм річевім розвитку в часах поневолення царатом, одначе тепер, швидкими кроками, воно надробило все те, що потрібне було для його дальшої еволюції.

Уже імпресіонізм в Україні дав могутнє підложжа під сучасне українське мистецтво і його прак­тика видвигнула низку блискучих майстрів як Бурачека, Василь­ківського, Іжакевича, Дяченка, Замирайла, Жука,Красицького, В. Кричевського, Ф. Кричевського, Левченка, Кульчицьку, Му­рашка, Маневича, Новаківського, Пимоненка, Сосенка,Самокишу, Холодного, Труша, Шульгу, Яремича і багатьох інших, їх діяльність у малярській практиці і у пропаганді українського мистецтва виставками, статтями про українське мистецтво, пе­дагогічною роботою — поклала основи під сучасну працю наших митців.

У часах діяльности цих митців повстала потреба ми­стецьких організацій, щоб упланувати і впорядкувати їх працю і надати їй організаційні форми. Такою першою мистецькою організацією було «Товариство Діячів українського мистецтва» у Київі, та аналоґічне у Харкові, пізніше й у Львові.

Нове покоління українських митців зовсім змінило ми­стецьку ситуацію на українських землях. Рамці діяльности їх так розрослися, що виявилася потреба ідеологічних мистецьких організацій у мистецькому розумінні, та поширення їх діяль­ности у великих розмірах. Темп мистецького життя виявилося у великому його розгоні. Власне, повстає ціла низка таких організацій, що начислюють десятки діяльних членів і своєю різнородною мистецькою діяльністю втягують до зацікавлення ми­стецтвом широкі верстви української суспільности та несуть досягнення нашого мистецтва далеко поза межі українських земель.

Організацією з суто українськими мистецькими проблемами широкої міри була «Асоціяція Революційних Митців України», яка окрім практики мистецтва європейських напрямків у головнім своїм ядрі обєднувала групу нововізантиністів, що базували свою творчість на добі візантійського мистецтва в Україні.

Досягнення цієї групи дуже значні, а її стилеві шукання ли­шили глибокий слід в українськім мистецтві та звернули увагу на свою працю зах.-європейського мистецького світу. До цієї групи належали такі митці: Бойчук, Седляр,Падалка, Наліпинська-Бойчук, Азовський, Сахновська, Мізин, Гвоздик, Бизюків

і інші, ціла низка передових різьбарів, графіків і мистецтво­знавців та критиків.

Українські сезаністи і митці, що працюють у формі західньо — європейської дійсности від експресіонізму до новокласицизму, зорганізовані в «Об'єднання Сучасних Мистців України» до яких, як головні представники належали Таран, Пальмів, Ткаченко, Садиленко, Крамаренко, Жданко й інші.

Близькою до обох цих організацій у мистецькому розумінні є «Асоціяція Незалежних Українських Митців» на західно-українських землях з такими митцями: Андрієнко, Бутович, Грищенко, Глущенко, Гординський, Дольницька, Ємець, Ковжун, Осіньчук, Лятуринська, Музика, Сельський і інші.

Численна Група митців, що основує свою творчість на українськім на­роднім мистецтві в широкім розумінні цього слова, до яких примикають ще й імпресіоністи обєднані були в «Асоціації Чер­воних Митців України» з такими іменами як Ф. Кричевський, Михайлів, Новосельський, Шовкуненко, Жук, Трохименко, Козик, Коровчинський, Іванів, Сиротенко й інші.

Ці головні і провідні мистецькі організації з широкою про­грамою своєї діяльности, що включають в себе активний ми­стецький елемент усіх ділянок мистецтва та мистецької публі­цистики доповнює ціла низка менших організацій, що в тій або іншій формі поширювали рямки мистецтва.

З них «Об'єднання Молодих Митців України», «Жовтень», «Українське Мистецьке Обєднання», «Спокій», чи Празька або Паризька ґрупа наших митців хоч нових ідей не вносять в українське мистецтво, одначе розширюють його практику.